Обгрунтування необхідності управління рекреаційними ресурсами південного регіону України
Грановська Л.М. - канд.. с.-г. наук, доцент,
Бєлавіна С.В. - магістр, Херсонський ДАУ
Термін “рекреація ” з латинської “recreatio” означає відновлення сил людини, витрачених нею у процесі праці або зміна дії, що включає трудову діяльність і характеризує простір, пов'язаний з цими діями.
За земельним Кодексом України до земель рекреаційного призначення належать землі, які використовують для організації відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів [ 1 ].
Недосконала теоретична база визначення курортів, лікувально-оздоровчих і рекреаційних територій не дозволяє чітко встановити їх правове тлумачення та значення на законодавчому рівні. Законодавство України бере під охорону не самі території, а окремі природні об’єкти, що знаходяться на цих територіях “ …об’єктом правової охорони повинні бути природні системи, курортних, рекреаційних та лікувально-оздоровчих територій, оскільки при порушенні функціонування цих геосистем їхні природні території втрачають лікувально-оздоровчі властивості” [ 1 ]. За типом господарського режиму використання рекреаційні території відносяться до земель, де заборонені ті види діяльності, що здатні погіршувати умови збереження основних природних цінностей та відтворювати лікувальні і оздоровчі властивості природних комплексів. Тобто, на рекреаційну діяльність повинні поширюватися всі природно-охоронні вимоги щодо збереження довкілля.
Внаслідок економіко - правової невизначеності рекреаційної діяльності та рекреаційних територій на сьогоднішній день в Україні відсутній національний та регіональний кадастри земель курортного, рекреаційного та природного призначення; не визначені природні території з метою їх рекреаційного освоєння та відновлення до заповідних; не встановлені межі охоронних зон; не спроектовано потребу резервних територій для розвитку курортів, рекреації та туризму і, відповідно, сама діяльність у рекреаційній сфері не визначається пріоритетною та такою, що потребує розробки державних програм розвитку. Згідно Закону України “ Про охорону навколишнього природного середовища” ( стаття 60), особливої охорони потребують природні території, що мають велику економічну цінність як унікальні та типові природні комплекси для збереження сприятливої екологічної обстановки, попередження стабілізації негативних природних процесів і явищ. Згідно Закону такі території утворюють єдину територіальну систему. До них включають зони курортних, лікувально-оздоровчих, рекреаційних територій, які можна ранжувати в регіональному вимірі [2].
Південний регіон України займає вагоме місце в державі за наявністю відповідної кількості та якості рекреаційних ресурсів і тому потребує удосконалення економічного і екологічного механізмів управління цими територіями.
Для підвищення ефективності управління рекреаційними ресурсами Південного регіону і максимального задоволення потреб населення необхідно досконале та обґрунтоване дослідження регіону, вивчення сучасного його стану і порівняння зі станом регіону попередніх років. З метою виконання цих задач ми пропонуємо впровадження сучасних геоінформаційних систем і комп’ютерних технологій [3], які дозволяють вирішувати різні задачі, пов’язані з моніторингом територій та прийняттям оптимальних управлінських рішень на основі моделювання і картографування існуючої просторово-часової інформації.
Література
- Екологічний менеджмент та аудит рекреаційних територій ( концептуальні заходи та організаційний механізм): Монографія.- Під редакцією д.е.н. Т.П. Галушкіної - Одеса: Видавництво ТОВ “ ІНВАЦ ”, 2006. - 184 с.
- Закон України “ Про охорону навколишнього природного середовища”. Законодавство України про екологію. - К: КНТ, 2004.- С. 43.
- Морозов В.В. ГІС в управлінні водними і земельними ресурсами: Навчальний посібник. - Херсон, Вид-во ХДУ, 2006. - 91 с.