Агромеліоративні заходи попередження осолонцювання зрошуваних грунтів півдня України

Бабушкіна Р.О. к. с.-г. н.

Кузнєцова Л., Насурлаєв  С., Кіналь Н., Сащенко О. -
ст. 4 к. ГМФ

Практика зрошення чорноземів на півдні України показала, що  додаткове зволоження цих грунтів без урахування їх регіональних особливостей, а також якості зрошувальних вод призводить до несприятливих змін, які викликають зниження їх родючості, що проявляється у вторинному засоленні та осолонцюванні. Слід додати, що грунти сухостепової зони мають природну солонцюватість, яка обумовлена їх генезисом та еволюцією. 
У процесі тривалого зрошення фізична солонцюватість грунтів підвищується, що зумовлено опрісненням ґрунтового профілю за рахунок вимивання солей, особливо карбонатів кальцію і магнію. Головною причиною іригаційного осолонцювання чорноземів південних, на наш погляд, є негативний карбонатно-кальцієвий баланс у верхньому півметровому шарі грунту.Тому без додаткового технологічного надходження карбоната кальцію в грунт на зрошенні не обійтись. При зрошення, навіть прісними водами, внесення кальциту є важливим фактором, який забезпечує позитивний кальцієвий баланс і запобігає деградації грунтів.
Підвищити продуктивність солонцевих грунтів можна лише шляхом їх меліорації. Найбільш розповсюдженим приймом виключення осолонцювання грунтів регіону є гіпсування. Але це недовготривалий прийом, він потребує періодичного повторення. 
Використання вапняку місцевих кар”єрів  на чорноземах південних в умовах зрошення дає змогу отримувати максимальний вихід продукції з мінімальними витратами на проведення меліорації.
Приріст урожаю ряду сільськогосподарських культур складає 18-22%. Прийоми гіпсування і вапнякування зрошуваних іригаційно осолонцьованих грунтів широко впроваджуються в господарствах півдня України.