Сучасний стан каштанових ґрунтів приморських низин

Морозов В.В. - к.с.-г.н., професор
Ладичук Д.О. - к.с.-г.н., доцент,
Булигін О.І. - інженер,
Пашнюк С.А. - магістр,
Булигін Д.О. - ст. 3 курсу ГМФ

Мета комплексних досліджень - оптимізація управління водно-сольовим режимом каштанових ґрунтів причорноморських низин.
Краснознам'янський зрошувальний масив розташований в межах причорноморської низини, в засушливій зоні, коефіцієнт зволоження менше 0,5, середня кількість опадів не перевищує 350-400 мм.
За останні роки площі зрошення значно скоротились, але Краснознам'янський магістральний канал працює як і раніше, з повним заповненням, подаючи воду самопливним способом у  розподільчі канали для поливу земель. У результаті цього фільтраційні втрати води із магістрального каналу не зменшуються (складають близько 100 млн. м3/рік) і впливають на підтоплення сільськогосподарських земель.
На сьогоднішній день до причин підтоплення також можна віднести незадовільний стан свердловин вертикального дренажу та потребу реконструкції горизонтального дренажу .
Таким чином, підгрунтові води постійно поповнюються прісними інфільтраційними водами, і можуть бути додатковим джерелом води, яке може бути використане для зрошення.
З 1989 по 1992 роки на дослідній ділянці у ТОВ «Приморське» Голопристанського району Херсонської області проводився багаторічний сільськогосподарський експеримент під керівництвом доктора сільськогосподарських наук Тупіцина Б.А., з 1992 року по сьогодення під керівництвом професора Морозова В.В.
Експеримент дозволяє зробити висновок про те, що режим зрошення сільськогосподарських культур (основна - озима пшениця) при близькому заляганні підгрунтових вод (1,7-2,7 м) на фоні вертикального дренажу повинен  розраховуватися і впроваджуватися із врахуванням підгрунтових вод на водовикористання.
Ґрунти в межах господарства темно-каштанові, легкого гранулометричного складу, слабкогумусовані.
Основний метод досліджень - багаторічний сільськогосподарський дослід в умовах:
1) сталого зрошення і працюючого вертикального дренажу (1989-1993 рр.);
2) несталого зрошення і періодично працюючого дренажу (1994-1998 рр.);
3) вибіркового зрошення (1999-2004 рр.).
Проектна урожайність озимої пшениці при мінімумі витрат води (водозберігаючі технології) отримана на варіанті із підтримкою вологості  на рівні 70 % у шарі 0-50 см. Для цього необхідно три поливи при наступних рівнях підгрунтових вод (РПВ):
1) 2,6-2,7 м (1350 м³/га); 2) 2,2-2,5 м (1330 м³/га); 3) 1,7-2,0 м (1300 м³/га).
Одним з послідовних рішень для підтвердження і розповсюдження у просторі  запропонованої нами технології є ділянки в СК ім. Горького (с. Долматівка). Об'єкт - аналог, підібраний методом ключів - аналогів. Центральна садиба розташована в с. Долматівка в 45 км від райцентру м. Гола Пристань, в 65 км від обласного центра м. Херсона . Дослідна ділянка розташована в польовій зрошувальній сівозміні загальна площа якої 200 га.
Аналіз якості підгрунтових вод на початок дослідження показав що їх мінералізація складала 1,24 г/л. Тип хімічного складу сульфатно - гідрокарбонатний (лужноземельний). Підгрунтова вода не викликає процесів вторинного осолонцювання та підлуження ґрунту, хоча вміст натрію перевищує допустимі межі для зрошувальної води у 1,2 рази (Na⁺ = 3,70 мекв/л). Вміст хлоридів не перевищує допустимих меж (Cl^- = 1,41мекв/л). РПВ склав 1,6 м при непрацюючій свердловині.
На осінь 2004 року загальна мінералізація підгрунтових вод склала 1,08 г/л. РПВ був на рівні 1,98 м. Свердловина вертикального дренажу працює згідно графіка. Найбільший вміст катіонів перейшов від натрію до магнію, і натрій значно перевищує допустимий вміст (3,0 мекв/л) у 2,5 рази, що потребує додаткових еколого - меліоративних заходів. Вміст хлоридів не перевищує допустимий вміст.
Одним з основних показників родючості ґрунтів є потужність гумусового горизонту та його процентний вміст (гумус - 2,08%, глибина гумусового шару - 52 см).
В результаті досліджень встановлено, що вторинного засолення та осолонцювання ґрунтів не відбувається.