Монтаж регулювально-запірної арматури

На закритій зрошувальній мережі для управління водою і для нормальної експлуатації системи встановлюються спеціальна арматура ( засувки, гідранти-водовипуски, зворотні клапани, вантузи, кінцеві водовипуски і ін.) і споруди (колодязі для розміщення арматури, для гасіння напору, упори в місцях повороту трубопроводу і ін.). Споруди на мережі будуються із збірного залізобетону.
Арматура до її установки па трубопроводі піддається ревізії і гідравлічному випробуванню.
Фасонні частини і арматура (трійники, хрестовини, засувки і т. д.), що входить в лінію трубопроводу встановлюються одночасно з укладанням труб. Розриви між трубами залишати для подальшого монтажу фасонних частин в арматурі забороняється (за винятком розділення трубопроводу на окремі ділянки).
Арматура, що вмонтовується в примиканні до трубопроводу (гідранти-водовиипуски, вантузи і ін.), встановлюється після попереднього випробування трубопроводу.
На зовнішню поверхню сталевих фасонних частин і на арматуру (відповідно до вимог глави БНіП III - В 6. I-62 «Захист підземних металевих споруд від корозії». Правила виробництва і приймання робіт) наноситься бітумна протикорозійна ізоляція.
Споруди на мережі (колодязі, упори і ін.) із збірного залізобетону будуються відповідно до вказівок глави БНіП III-В.3-62 «Бетонні і залізобетонні конструкції збірні. Правила виробництва і приймання монтажних робіт».
Днища колодязів на трасі трубопроводу влаштовуються до укладання труб, монтажу фасонних частин і арматури. Стіни і перекриття зводяться, як правило, після укладання труб і монтажу арматури. Упори на поворотах встановлюються в період монтажу трубопроводу, а колодязі для гасінь натиску влаштовуються після монтажу і зворотної засипки трубопроводу.
При улаштуванні колодязів із збірного залізобетону перед монтажем торці елементів очищаються від грязі, пилу і промиваються водою. Стиковка елементів проводиться на цементному розчині з затиркою швів.
Після монтажу стінок колодязі перекриваються залізобетонними плитами з отворами. Верхній отвір перекривається залізобетонною або металевою кришкою. Люк повинен виходити над поверхнею ґрунту не менше 20 см. Навколо люків влаштовується отмостка шириною 1 м з ухилом від кришки (рис.4.42).

Рис. 4.42 Залізобетонний колодязь.

1 - залізобетонні кільця колодязя; 2 - горловина; 3 - відмостка дерном; 4 - люк; 5 - плоске перекриття; 6 - водонепроникна еластична заділка;  7 - фундаментна плита; 8 - упор; 9 - трійник; 10 - засувка; 11 - щебенева підготовка; 12 - труба.

Труби, прокладені крізь стінки колодязів, закладаються герметично, але не жорстко, для запобігання попаданню в колодязь підгрунтових вод з одного боку і створення умов для незалежного осідання колодязя і труб з - іншої.
Способи закладення труб в стінках колодязів і заходу щодо забезпечення їх водонепроникності встановлюються проектом.
Колодязі всередині повинні бути обладнані ходовими скобами або драбинами для спуску робітників.
Зовнішня поверхня колодязя (з боку зворотної засипки) забарвлюється бітумною гідроізоляцією.
Пазухи котлованів навколо колодязів засипаються місцевим ґрунтом з пошаровим ущільненням в нижній частині (у зоні примикання труб і вище за них на 30-50 см). Верхня частина котловану засипається без трамбівки ґрунту, але з піднесенням його в зоні котловану над поверхнею землі, з розрахунком на те, що після самоущільнення ґрунт розташовуватиметься дещо вищий або в рівень з нею. Котловани засипаються услід за закінченням робіт по пристрою підземної частини споруд в них.

Упори па поворотах, відгалуженнях або кінцевих ділянках трубопроводу повинні щільно примикати з одного боку до труби з іншою - до непорушеного ґрунту, якщо упор влаштовується поза колодязем або до стінки колодязя.

Рис. 4.43 Випробування змонтованої ділянки трубопроводу.

Азбестоцементні напірні трубопроводи випробовуються двічі:

• попереднє випробовування на міцність - до засипки траншей;
• кінцеве випробовування (для перевірки герметичності) - після засипки траншей на повну глибину та закінчення робіт на даній ділянці трубопроводу.

Методика випробовування закритої зрошувальної мережі гідравлічним методом викладена у БНіП III - И. 3 - 62.
Попереднє випробовування проводиться тільки після закріплення трубопроводу шляхом підбивки пазух та часткової засипки ґрунтом на 30 - 50 см. над поверхнею труби (часткова засипка запобігає від зміщення трубопроводу), а також улаштування упорів. Стикові з’єднання залишаються відкритими для зручного огляду трубопроводу в період випробовування, так як у них найбільш часто проявляються дефекти монтажу.
На закругленнях траси та відгалуженнях трубопроводу передбачаємо заходи щодо забезпечення правильного його положення. Потрібно влаштовувати бетонні, кам’яні або цегляні упори.
Особливу увагу слід приділяти правильному і надійному кріпленню початку і кінцю трубопроводу, так як з’єднувальні муфти не повинні сприймати тиск у напрямку поздовжньої осі трубопроводу.
При попередньому випробовуванні трубопроводу герметичність перевіряють оглядаючи трубопровід, що знаходиться під тиском та спостерігаючи за падінням тиску.
Трубопроводи випробовуються ділянками, не більшими за 1 км. На кінцях випробної ділянки розміщують заглушки з відводами із газових труб для установки манометрів та під єднання до діючого водопроводу або тимчасової заливної лінії.
Для запобігання виштовхуванню резинових кілець під дією гідравлічних ударів, простір між трубою та муфтою зі сторони робочого буртика, після попереднього випробовування трубопроводу, обробляється цементним розчином складу 1:1 або азбестоцементного розчину.
Азбестоцементний розчин готується з приготованого розчину шляхом додавання 10% води від ваги сухого розчину. Заповнення щілини розчином слід починати знизу. Кожна порція розчину відразу після заповнення зачеканюється. Поверхня заповнення повинна бути рівною. Для нормального затвердіння розчину стик слід закривати мішковиною та зволожнювати на протязі 1 - 2 діб.
Траншеї ґрунтом можна засипати тільки через 5 - 6 діб після заповнення стиків азбестоцементним або цементним розчином.